Формування предметних компетенцій при вивченні хімії та критерії їх оцінювання

 Постав над собою сто вчителів — вони будуть безсильними, якщо ти не зможеш сам спонукати себе і сам вимагати від себе.

В. Сухомлинський

Ні один наставник не повинен забувати, що його головний обов 'язок — привчити вихованців до розумової праці, і що цей обов 'язок—більш важливий, ніж передача самого предмета.

К. Ушинський

Учень, його особистість залиша­ється головним, задля чого існує вчи­тель, школа, освіта. Сучасна молода людина об'єктивно змушена кри­тично і творчо мислити, бути більш мобільною, інформованою, а отже, і більш мотивованою до самонавчан­ня й саморозвитку. На це спрямовані всі складові сучасної освіти та ді­яльність сучасного педагога, адже саме від нього залежить, чи буде його учень конкурентоздатним, комуніка­бельним, самодостатнім та успішним у майбутньому житті.

Одним зі шляхів вирішення цього завдання є формування ключових компетенцій учнів через оновлення змісту освіти й удосконалення орга­нізації навчально-виховного проце­су при вивченні навчальних предме­тів. Розглядаючи компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібнос­тях, набутих завдяки навчанню, учи­тель розуміє, що формування компе­тенцій учнів може бути здійснено за умови систематичної роботи шля­хом реалізації діяльнісного підходу при вивченні навчального предмета.

Загальними критеріями оціню­вання навчальних досягнень учнів визначено п'ять ключових компетенцій, що формують на основі предметних та міжпредметних.

Вивчення хімії в середній школі відіграє важливу роль у формуванні як ключових, так і предметних ком­петенцій особистості.

Питання формування компетенцій учнів у навчанні хімії неодноразово розглядалося видатними вченими та педагогами-практиками сучасності (Л. Величко, М. Савчин, О. Братюк, О. Калашник, І. Родигіна та ін.). Саме в їхніх наукових працях деталізовано структуру й перелік міжпредметних і предметних компетенцій, які дають можливість учителю-практику вико­ристати їх при організації навчально- виховного процесу.

Предметні компетенції є підґрун­тям ключових. Л. Величко пропонує таке визначення: «Предметні ком­петенції — сукупність ціннісних орієнтацій, знань, умінь, способів особистісної чи соціально значущої продуктивної діяльності щодо кола об'єктів відповідної науки, що фор­муються засобами навчального пред­мета як результат особистісного досвіду учня».

В усіх працях також визначено такі компоненти, з яких складається предметна компетенція:

1)                       Ціннісний компонент:

• місце хімії серед природничих наук;

• роль хімії в пізнанні навколиш­нього світу;

• загальнокультурний, гуманіс­тичний характер хімічних знань;

• значення хімії в житті й техніці, у розв'язуванні глобальних проблем людства.

2)                                             Знаннєвий компонент:

• пізнаваність матеріального світу;

• хімічна основа природних явищ;

• матеріальна єдність речовин у природі;

• розвиток речовин від простих до складних;

• генетичні зв'язки між речови­нами;

• багатоманітність речовин, їх форм і взаємозв'язків;

• ієрархія рівнів структурної ор­ганізації речовин;

• причинно-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостя­ми речовин;

• методи пізнання в хімії.

Елементами знаннєвого компо­нента є:

• теорії, закони, вчення;

• склад, будова, властивості, до­бування, застосування речовин;

• типи, ознаки, закономірності хімічних реакцій.

3)                                               Діяльнісний компонент:

• володіння хімічною мовою;

• виконання елементарних хіміч­них операцій та обчислень за участю хімічних сполук;

• пояснення природних явищ з погляду хімії;

• аналіз інформації хімічного ха­рактеру;

• бережливе ставлення до приро­ди, здоров'я;

• рефлексія власної діяльності.

Хімія як одна з фундаментальних природничих наук дає можливість формувати загальнопредметні та ключові компетентності. Розгляне­мо можливості формування вміння вчитися через предметні компетент­ності з хімії згідно з їх компонента­ми.

Компетенція вміння вчитися є основною в діяльності школяра. Її формування розпочинається з 1-го класу. У 7-му класі, на початку вивчення курсу хімії, учитель, зна­йомлячись з учнями, повинен ви­вчити навчальні можливості кожної дитини, готовність до учіння, уміння організувати свою діяльність. Тому вже на перших заняттях з хімії по­трібно здійснити моніторинг загаль- нонавчальних навичок: техніки чи­тання, уміння зосередитися, розуміти поставлену вчителем мету та відпові­дати на конкретне запитання; уміння працювати з текстом книги тощо.

Протягом чотирьох років вивчен­ня хімії працюємо над поступовим удосконаленням цієї компетенції. Результатом такої діяльності є те, що випускники 11-го класу вміють само­стійно працювати з науковою літера­турою, складати конспект прочита­ного, робити короткі записи лекцій тощо.

Мотиваційним компонентом уміння вчитися є формування за­цікавленості хімією як навчальним предметом при вивченні теоретич­ного матеріалу, демонстраційних дослідів; усвідомлення важливості хімічних знань, досягнення постав­леної мети. Важливо, щоб учень ро­зумів, що від його вміння працювати залежить його ж успіх. Із цією метою в 7-х і 8-х класах доречно використо­вувати ігрові методи навчання, такі як «Хімічне лото» при вивченні основних класів хімічних елементів, «Знайди будову атома», «Знайди помилку в тексті» тощо.

Змістовий компонент уміння вчитися передусім визначений про­грамовим матеріалом і вимогами до засвоєння навчального матеріалу. Формуючи вміння вчитися, приді­ляємо велику увагу навичкам учнів: засвоювати основні поняття, теорії та закони; досліджувати властивості речовин; робити аналіз результатів практичних робіт; самостійно здій­снювати науковий експеримент (10— 11-й класи).

Продуктивним при цьому є за­стосування інтерактивних і групо­вих форм роботи, проектної діяль­ності учнів, зокрема підготовка та написання проектів:

• довготривалих, коли учень пра­цює самостійно в позаурочний час (наприклад, зробити аналіз складу та визначити твердість води з різних джерел і запропонувати шляхи її усу­нення);

• короткотривалих, коли протя­гом відведеного часу на занятті учень чи група має спроектувати, напри­клад, діяльність хімічного комбінату щодо підвищення практичного вихо­ду амоніаку.

Вивчаючи властивості класів не­органічних та органічних речовин, широко застосовуємо логічне програ­мування можливих перетворень і від­повідності речовин їх властивостям.

Процесуальний (діяльніший) компонент уміння вчитися при опануванні хімії грунтується на до­свіді, здобутому впродовж навчання в попередніх класах. Перед учителем хімії постає завдання—удосконалю­вати його, використовуючи навчаль­ний матеріал.

Так, готуючи учнів до підсумкової державної атестації та зовнішнього незалежного оцінювання, важливо навчити випускників зосереджувати та раціонально використовувати час. Для цього потрібно проводити трену­вальні роботи з використанням відлі­ку часу й аналізом кількості та якості виконаної роботи.

Розглянувши більш детально можливості формування предметних компетенцій при вивченні хімії через призму компетенції вміння вчитися, зауважимо, що інші чотири (див. схе­му на с. 5) також мають предметне відображення:

• Хімія є одним із найважли­віших предметів для формування здоров'язберігаючої компетенції школярів, адже вивчення властивос­тей речовин, хімічних виробництв обов'язково супроводжується ви­вченням їх впливу на здоров'я лю­дини та збереження навколишнього середовища. Саме на уроках хімії формуються поняття про правила безпеки під час роботи з речовинами та хімічним обладнанням, правила поведінки в хімічному кабінеті.

Загальнокультурна (комуні­кативна) компетенція при вивчен­ні хімії формується через позитивне ставлення дітей до найважливіших досягнень і надбань цієї науки, через оволодіння хімічною термінологією, застосування правил і законів.

• Соціально-трудова компетен­ція насамперед формується через мо­тиваційний компонент, пов'язування учнем вивчення хімії з майбутньою професією і використанням набутих знань у житті.

• Формування інформаційної компетенції при вивченні хімії за­безпечується використанням інформаційно-комунікаційних технологій навчання на уроках, можливістю й умінням самостійно використову­вати різні джерела інформації, засто­совувати їх для поглиблення знань.

Формування предметних компетенцій при вивченні хімії безпосе­редньо пов'язане з їх оцінюванням. Важливим у цій діяльності є вміння вчителя своєчасно довести до відома учнів критерії оцінювання рівня навчальних досягнень, сформувати розуміння школярами їх змісту та навички здійснювати самооцінку. Для цього в кабінеті хімії має бути оформлений куточок, де учень змо­же поповнити знання щодо критеріїв оцінювання навчальних досягнень з хімії відповідно до чотирьох рівнів за дванадцятибальною системою.

Глибоким підґрунтям для роботи педагога та осмисленої самооцінки учня є критерії, викладені в збірнику завдань для державної підсумкової атестації з хімії в 11-му класі.

Перед учителем хімії стоїть не­просте завдання — формувати пред­метні компетенції учнів на кожному уроці, у кожній темі окремо, при ви­вченні курсу хімії в цілому. Реалізу­вати його зможе тільки професійний, творчий, іноваційноосвічений учи­тель, здатний виховати сучасну ком­петентну особистість випускника.