Звіт про роботу над методичною темою

Звіт про роботу над навчально-методичною темою: Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів на уроках інформатики та математики

Визначаю проблему

Необхідність формування школою ключових компетентностей відзначена в концептуальній модернізації вітчизняної освіти. Суспільство «епохи інформації» вимагає від випускника володіння навичками XXI ст.:

-      критичного мислення і вміння вирішувати проблеми (гнучко адаптуватися у змінних життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідних знань);

-      комунікативних навичок та навичків співробітництва;

-      інформаційної грамотності (вміння швидко та ефективно шукати інформацію, критично та компетентно оцінювати та осмислювати інформацію, вміння творчо та креативно  використовувати її);

-      інформаційно-комунікаційної грамотності (використання комп’ютерних технологій як інструменту для спілкування, досліджень, організації, оцінювання інформації, володіння базовим розумінням етичних та правових питань, пов’язаних з доступом та використанням інформації).

Кожен день на підлітків обрушується потік інформації, яку потрібно глибоко осмислити, проаналізувати і зробити правильні висновки. Але задача вчителя полягає у тому, щоб навчити кожного самостійно виявляти проблему, знаходити способи її рішення, творчо підходити до її розв’язання.

Зміст навчання математики на рівні стандарту це, насамперед, передбачає оволодіння загальною математичною культурою, вироблення так званого математичного стилю мислення, тобто вміння класифікувати об’єкти, вміння встановлювати закономірності, виявляти зв’язки між різними явищами, вміння приймати рішення тощо. Зміст навчального курсу «Інформатика» спрямований на оволодіння учнями методами і засобами інформаційних технологій для розв’язування задач, формування навиків раціонального і мотивованого використання комп’ютерів у своїй навчальній, а пізніше і професійній діяльності.

Але під час навчання  математики і виникає цілий ряд проблем, які пов’язані з низькою мотивацією навчальної діяльності, нерівномірністю загальної підготовки учнів.  Яку можна спробувати  вирішувати завдяки формуванню інформаційної компетенції учнів. Таким чином буде відбуватися поширення системних знань через міжпредметні зв’язки, що і робить людину компетентною.

Саме тому я відчула професійну потребу працювати над проблемою: «Формування інформаційно-комунікаційних компетентностей на уроках інформатики і математики».

Визначаю мету та завдання

У  Глосарії термінів Європейського фонду освіти компетенція визначається як:

-      здатність робити щось гарно чи ефективно;

-      відповідність вимогам, які висуваються при прийомі на роботу;

-      здатність виконувати особливі трудові функції.

Компетенція – це задана соціальна вимога (норма) до освітньої підготовки учня, необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері. Компетентність – це оволодіння  або володіння учнем відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї та предмета діяльності, тобто - це особистісна сукупність якостей учня, що говорить про  мінімальний досвід діяльності в заданій сфері.

Проте компетентність залишається характеристикою людини, а компетенція тим, що вона вже володіє - здатність, вміння, навички, якості.

Виходячи з цього перед собою ставлю перспектив­ну мету: формувати у ліцеїстів уяву про математику і інформатику  як елемент загальної інформаційної культури, а також здатність діяти у різних проблемних ситуаціях, виявля­ти творчий потенціал кожного, ство­рювати умови для творчого розвитку. Для  реалізації поставленої проблеми визначила основні завдання:

- вчити ліцеїстів адаптуватися  в сучасних інформаційних умовах;

- вчити  творчо сприймати інформацію різного виду (текстову, відео, звукову, фото);

- формувати вміння пошуку, обробки, використання, зберігання та передачі потрібної інформації,

- навчати розрізнять інформаційне «сміття» та оминати небезпечних інформаційних джерел;

- допомогти дитині знайти й проявити себе на уроці та у колективі;

- виховувати готовність використовувати інформаційно-комунікаційні компетентності і навички на інших уроках та у повсякденному житті.

Тому намагаюся слідувати філософському постулату: «Не зводити життя до  уроку, а  урок розширювати до  життя».

Визначаю умови для реалізації (професійні компетенції)

Щоб упроваджувати в навчальний процес нові знання з інформаційних технологій, я як вчитель:

-      кваліфіковано володію певними ІКТ;

-      спостерігаю за змінами в інформаційних технологіях, за появою нових;

-      опрацьовую інноваційні технології та використовую їх у навчальному процесі;

-      маю відповідну техніку та програмне забезпечення;

-      маю та знаходжу відповідну літературу та інформаційні джерела, створюю  передумови для її засвоєння;

-      створюю власні дидактичні засоби для учнів;

-      займаюся самоосвітою та саморозвитком;

-      намагаюся бути генератором ідей та акумулятором нововведень;

-      намагаюся працювати активно та творчо.

Визначаю шляхи реалізації

Можна назвати такі основні компетенції, які мені необхідно сформувати в учнів у процесі вивчення інформатики та математики:

1.   компетентність у сфері інформаційно-аналітичної діяльності: розуміння ролі інформаційних ресурсів у житті людини;

2.   компетентність у сфері пізнавальної діяльності: розуміння сутності інформаційного підходу при дослідженні об’єктів різноманітної природи, знання основних етапів системно-інформаційного аналізу; володіння основними інтелектуальними операціями, такими, як аналіз, порівняння, узагальнення, синтез, формалізація повідомлень, виявлення причинно-наслідкових зв’язків; сформованість певного рівня системно-аналітичного, логіко-комбінаторного та алгоритмічного стилів мислення; вміння генерувати ідеї та визначати засоби, необхідні для їх реалізації;

3.   компетентність у сфері комунікативної діяльності: ставлення до мов (природним, формальним) як засобам комунікації; розуміння особливостей використання формальних мов; знання сучасних засобів комунікації найважливіших характеристик каналів зв’язку; володіння основними засобами телекомунікацій; знання моральних норм спілкування та основних положень правової інформатики;

4.    технічна компетентність: розуміння принципів роботи, характеристик та обмежень технічних пристроїв, призначення для автоматизованого й автоматичного виконання інформаційних процесів; вміння оцінювати клас задач, які можуть бути вирішені з використанням конкретних технічних пристроїв залежно від його основних характеристик;

5.    компетентність у сфері соціальної діяльності: розуміння необхідності турботи про збереження та примноження суспільних інформаційних ресурсів; готовність і здатність нести особисту відповідальність за вірогідність повідомлень, які поширюються; повагу прав інших і умінь відстоювати свої права в питаннях інформаційної безпеки особистості.

Визначаю форми та методи

Формування інформаційно-комунікаційних компетентностей відбувається в процесі різноманітних видів діяльності на уроках та поза уроками: активних, інтерактивних, індивідуальних, групових.  Всі вони важливі, бо діюча особистість повинна зуміти виконати й просту механічну роботу, й складну творчу.

1.                Найбільш ефективним способом формування інформаційно-комунікаційної компетентності на уроці є самостійна робота учнів. Таку самостійну роботу я пробую організовувати за допомогою дистанційної освітнього середовища на всіх етапах вивчення навчального матеріалу.

2.                Результативно проходять практичних занять через веб-ресурси: дистанційні уроки, практикуми, тестування. В основі такої системи закладено метод навчання, який отримав назву «Природний процес навчання». Виконуючи такого роду завдання, ліцеїсти отримують стійкі автоматизовані компетентності.

3.                Творчі види роботи – найважливіші, бо дитину чекає постійне освоєння світу. Спрямовуючі діяльність ліцеїстів на безперервний розвиток, застосовую на уроках розв’язання нестандартних завдань та створюю також проблемні ситуації, що виховує готовність до прийняття креативних рішень.

4.                Для активізації розумової діяльності учнів, для формування інформаційно-комунікаційних компетентностей  поєдную  традиційні форми  з інноваційними. Використання нових технологій дозволяють зробити візуальну інформацію яскравою і динамічною, побудувати процес навчання з урахуванням активної взаємодії ліцеїста з навчальним середовищем.

5.                 Інтерактивні методи навчання (коло ідей та дерево рішень, мозковий штурм, незакінчені речення, кошик, мікрофон, робота в парах), які застосовуються на моїх уроках, дають змогу викликати та підтримувати в учнів пізнавальний інтерес до такої багатогранної, цікавої та складної науки, як математика.

6.                 Прийом навчаючи учусь впроваджую вкінці уроку по закінченню самостійної або практичної роботи, коли учень, який першим правильно виконав завдання, пояснює і вказує на помилки невстигаючим.

7.                 Для оцінювання та контролю теоретичних знань використовую самооцінювання, взаємооцінювання, взаємоопитування, створюю тести для програми Test-W2.

8.                 На уроках математики формую в учнів інформаційно-комунікаційну компетентність, використовуючи різні програмні засоби навчального призначення, старт-технології.

9.                 Обов’язково впроваджую різні  ігрові моменти: «Знайди помилку», «Кросворд», «Морський бій», «Поле чудес» тощо.

                  

         Навчання — це важка розумова праця. І щоб ця праця була успішною, вона має бути цікавою, бажаною для учнів. Причому, цікавим має  бути не тільки предмет, а й спосіб пізнання.

         Тому для стимулювання інтересу до навчання важливим є все, а особливо сама постать учителя, його вимогливість, принциповість, доброзичливість і, звичайно, глибокі знання та вміння віддавати їх своїм вихованцям.

Майже корисне все, що примусить дитину «зрозуміти → запам’ятати → засвоїти → вміти застосувати →  стати компетентною».

Підходимо творчо

Інформаційно-комунікаційна компетентність передбачає застосування інформаційно-комунікативних та комп'ютерних технологій, уміння працювати з різними джерелами інформації.

На сьогоднішній день Інтернет є найпотужнішим ресурсом навчання. Жодна серйозна робота не обходиться без використання Інтернет матеріалів, а деякі корисні роботи доступні тільки в Інтернеті. Крім того, інтернет пропонує учням масу всіляких навчальних онлайн-програм, словників, відео та аудіо матеріалів.

Тому основні ресурси для навчання я намагаюся розміщувати на веб-сторінках. Електронні  підручники «Парабола», «Все про кути»

В результаті застосування дистанційних форм навчання учні стають більш самостійними, мобільними й відповідальними. Без цих якостей він просто не зможе далі вчитися, мотивація до навчання велика, вони розвиваються і в подальшому стають прекрасними студентами та фахівцями, здатними навчатися протягом життя і володіти ключовими компетентностями. Навчання з використанням дистанційних засобів робить процес навчання більш творчим, індивідуальним, відкриває нові можливості для творчого самовираження учнів.

Учні можуть відправляти домашні завдання на електронну пошту школи або вчителя, робити записи за допомогою засобів ІКТ та обмінюватися інформацією під час уроку. Також учні повинні вчитися використовувати електронні підручники або отримувати доступ до матеріалів уроку перебуваючи вдома, в бібліотеці, комп’ютерному клубі або класі.

Результативність моєї діяльності (очікувані результати)

Виходячи з існуючих рівнів засвоєння учнями як навчального матеріалу, так і будь-якої інформації взагалі,  під час роботи з інформацією учні засвоюють основні етапи формування інформаційних компетентностей:
– ознайомлення – визначення кількість інформації з проблеми та можливість її опрацювання;
– репродукція – виявлення  масиву інформації з проблеми, накопичення її;
– перетворення –критичне осмислення масиву інформації: порівняння фрагментів з різних джерел однієї тематики, визначення їх достовірності; вилучення робочої інформації: її узагальнення;
– творчість – створення  власних інтелектуальних продуктів на основі отриманої та перетвореної інформації: формулювання гіпотез, їх перевірка і доведення, створення власних теорій, написання творчих робіт, художніх творів.
Значущими ознаками інформаційно-комунікаційної компетентності ліцеїстів є:

-      знання предмета;

-      використання комп'ютера як необхідного технічного засобу;

-      сукупність знань, умінь і навичок пошуку, аналізу й використання інформації, даних і знань;

-      ціннісне ставлення до інформаційної діяльності;

-      діяльнісний характер узагальнень умінь у поєднанні з предметними вміннями та знаннями в конкретних галузях (ситуаціях);

-      мотивація на неперервну самоосвітню діяльність.

ВИСНОВОК

Стрімкий темп інформатизації суспільства і розвитку Інтернет-технологій  актуалізують проблему формування інформаційно-комунікаційної компетентності підростаючого покоління, яка сьогодні виступає одним з потужних чинників успішності навчальної, професійної, суспільної та інших видів діяльності молодої людини.

Тому працюючи на пер­спективу, прагну змоделювати завтрашній день, створити умови для розвит­ку кожної дитини, здатної самостійно розв'язувати будь-які життєві проб­леми. Формуючи інформаційно-комунікаційну компетентність прагну того, щоб кожен учень виконував для себе посильне завдання і відчував радість успіху.

Мій  досвід роботи переконує, що використання  ІКТ  є важливим засобом унаочнення навчального процесу, підвищення зацікавленості учнів навчанням, розвитку творчих здібностей та пізнавальної активної самостійності, розвитку алгоритмічного мислення, формування інформаційної культури, здатність до аналітики.

Інформаційно-комунікаційна компетентність є однією з ключових компетентностей сучасної освіченої особистості.

Отже формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів на уроках інформатики та математики передбачає активне застосування методів, форм роботи та технічних засобів для здобуття стійких знань, умінь і навичок. Адже: «Без знань немає умінь. Але вміє той, хто не тільки знає, але і може застосовувати свої знання на практиці, користуватися ними в ситуаціях, що змінюються. Можна сказати, що уміння – це знання людини в дії».

Плани на майбутнє:

- Сприяти участі дітей у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, олімпіадах.
- Працювати й надалі над розвитком інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, їх обдарованості.
- Продовжувати створювати методичні наробки, розробки уроків, виховні заходи.
- Створити власний блог для обміну досвіду з колегами та тісної співпраці з батьками, учнями.
-З  метою  підвищення  педагогічної майстерності постійно займатися самоосвітою та саморозвитком. На мою думку інтернет-ресурси не повинні з’являтися як гриби після дощу. Це повинно бути обміркована, цілеспрямована, креативна робота, що несе в собі естетику оформлення, інформаційну культуру подання та творчий підхід у реалізації.